Як в Україні здійснили мрію хлопчика без ноги і навчили грати у футбол

Ігнату Альошину – 12 років. Три роки тому через хворобу він залишився без однієї ноги. Хоча хлопчик і вчиться у звичайній школі, але інклюзивною інфраструктуру та середовище в Краматорську складно назвати.

Андрію Лисенку – вісім років. Це звичайний хлопчик – як і всі діти його віку. Але це не так, у нього особливі освітні потреби через ментальні порушення. Дитина не розмовляє, а щоб зрозуміти дорослого та чомусь навчитись, слова мають обов’язково бути підкріплені діями.

Вероніка Андріященко – шестирічна дівчинка з глухотою. Батьки постійно займаються з дитиною, відвідують профільних спеціалістів. Певний проміжок часу Ніка не мала можливості спілкуватись з однолітками.

У цих різних дітей є спільна особливість: їх об’єднує можливість грати в футбол та займатись спортом. Вони безкоштовно відвідують заняття в футбольній академії Footystar.

Це єдина на Сході України спортивна секція, де займаються діти з інвалідністю та особливими освітніми потребами. Інклюзивним футболом уже зацікавились десятки родин у Краматорську, Дружківці та Слов’янську.

--

Соціальний аспект футболу

Засновник футбольної академії – Данило Плахін. Він сам раніше грав у футбол, але через спортивну травму кар’єру довелось припинити. Став підприємцем, а коли розпочалась війна, переїхав до Краматорська та у 2017 році відкрив футбольну академію. Зараз тут тренується понад 200 дітей віком від 3 до 14 років.

За власні гроші Данило придбав спортивний інвентар, а в рамках обласної грантової програми “Український донецький куркуль” – спеціальну траву на поле та телевізор з камерою, щоб батьки мали можливість спостерігати за тренуванням дітей.

Як здійснили мрію хлопчика без ноги і навчили грати у футбол

Згодом за донорської підтримки від Данської ради у справах біженців облаштували спортивний зал у Слов’янську, а ще пізніше відкрили філію в Дружківці

Футбольна академія “Footystar” – соціальний проєкт. Тут вирішили тренувати дітей з особливими освітніми потребами та інвалідністю повністю безкоштовно.

Спочатку своїми силами, а коли дітей ставало все більше, подали проєкт “Футістар Інклюзія” та в лютому минулого року отримали фінансування від програми Демократичне врядування в Східній Україні, що фінансується USAID Україна.

За підтримки донорів оновили інвентар, докупили обладнання, збільшили кількість тренерів.

--

Закохані в свою справу

Тренери тут, як вважають в футбольній академії Footystar, теж особливі. Вони всі молоді, віком від 18 до 25 років. Хтось отримує освіту спортивного тренера, хтось медика. Деякі хоч і мають технічну освіту, але самі раніше грали в футбол, а тепер передають свої знання дітям.

“Важливий чинник – любов до дітей, вміння знаходити спільну мову з ними, зацікавити вправами, – говорить Данило Плахін. – За книжками тренером в інклюзивній групі не станеш, тут треба відчувати, як діяти. Тренери коригують вправи кожної дитини, враховуючи індивідуальні можливості вихованців”.

Як здійснили мрію хлопчика без ноги і навчили грати у футбол

Серед чоловічої команди тренерів Яна Черенкова – єдина дівчина. Дворовим футболом Яна з Сумщини зацікавилась у п’ять років, згодом вивчала футбол у спортивному ліцеї-інтернаті, грала та навіть створила жіночу футбольну команду.

Коли переїхала до Краматорська, то вивчила суддівську справу, прийшла тренером до футбольної академії Footystar та продовжила вивчати медицину.

Своїм прикладом тренерка Яна надихає дівчат пробувати свої сили в футболі. Спочатку дівчат було дуже мало, згодом їх стало більше – деякі навіть мріють професійно грати в футбол.

--

Навчання для тренерів

Тренери академії постійно навчаються. Усі вони проходили ліцензування в Донецькій обласній федерації футболу.

Коли навесні минулого року розпочався карантин і геть усе закрили, команда футбольної академії, батьки дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами стали учасниками тренінгів з інклюзивної освіти.

Згодом футбольна академія налагодила обмін досвідом з інклюзивним центром у Торонто Ability Centre. Застосовують різні методики, аби покращити соціалізацію дітей, підсилити ефективність тренувань.

Як здійснили мрію хлопчика без ноги і навчили грати у футбол

У футбольній академії займаються діти з різними порушеннями: зору, слуху, опорно-рухового апарату. Є діти з аутизмом, синдромом Дауна. Потрапити на заняття можна тільки в тому випадку, якщо немає протипоказань від лікаря на фізичну активність.

Заняття сплановані таким чином, що діти не тільки вивчають техніку володіння м’ячем, але й розвиваються фізично, тренують спритність та витривалість.

“Футбол для дітей з інвалідністю – чудова можливість соціалізації, відчуття впевненості, віри в свої сили. Діти з раннього віку стають сильними та витривалими”, – зазначає головний тренер юних футістарівців.

--

Footystar здійснює мрії

Коли Ігнат Альошин прийшов на тренування до футбольної академії, то спочатку займався у підготовчій групі. Згодом його перевели до звичайної групи однолітків, і тепер хлопець на милицях бігає по футбольному полю разом і іншими футболістами, які не мають проблем зі здоров’ям.

“Футістар здійснив мою мрію! Я змалечку мріяв грати в футбол, але якось не виходило потрапити до секції. Ганяв м’яча у дворі. Навіть коли залишився без ноги. Якось мене помітив тренер Данило та запросив на тренування! Я безмежно щасливий, що тепер займаюсь в академії”, – каже Ігнат.

Як здійснили мрію хлопчика без ноги і навчили грати у футбол

Таких прикладів немало, коли дитину з інвалідністю чи особливими освітніми потребами переводять у звичайну групу і тим самим виходить справжній інклюзивний футбол.

Але не всі вихованці можуть під час тренування швидко бути інтегрованими у групу дітей. Вони потребують індивідуального підходу.

Іноді з групою дітей займаються водночас навіть три тренери, а на допомогу приходять батьки, які краще за інших знають свою дитину, її потреби. Вікторія Лисенко приходить у зручному одязі та взутті й щоразу бігає разом з сином.

“Андрій прийшов до академії в 2019 році серед перших дітей, які потребували інклюзії. Починали з найпростішого – ведення м’яча і виконання легких вправ, – розповідає Вікторія. – Разом з тренерами працювали над покращенням розуміння зверненої мови”.

“Дитині треба говорити та водночас детально показувати те, що просять виконати. Тільки в таких випадках буде розуміння. Професійність та терпіння тренерів зробили дива – Андрій почав розуміти та повторювати завдання, крок за кроком”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *